Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 13. Повісті (1960).djvu/474

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

ли голос і другі. Понісся той голос по подвір'ю, розбудив у кухні Гапку, а в крайнім покоїку — пахтяра, котрий відразу зірвався на рівні ноги, зирнув на сонце, що власне почало золотити вікно його цюпки[1], і, воркотячи щось спросоння, пройнявся термосити пастуха, кричачи йому над вухом:

— Ну, вставай, лежню. Вставай! Корови ревуть, а ти вилежуєшся!

І Гапка в кухні пробудилася від цього реву. Вона протерла очі, шепнула „Iezus, Maria“ й, підвівши голову й бачучи, що вже „день, як бик“, проворкотіла:

— А щоб вас витерло, лежибоки прокляті! Бідна худібка реве на припоні, а вони вилежуються якоїсь сатани! І де той непочесний пахтяр, щоб йому світу Божого не видіти!

І, знявшися з постелі, вона налила собі води в миску, почала митися, а опісля, чешучись, завела на ввесь голос;

Uslyszalam sliczny glos,
Jak Maryja wola nas:
Pójdzcie do mnie, moje dzieci,
Wzywam was, ach, wzywam was!“[2]

І в стайні почалося життя. На підрі над стайнею на купі соломи прокинувся Гадина. Відки він тут узявся, заснувши вчора в комірці обік кухні? Це діло лишилось невиясненим, хоча до вияснення загадки могло причинитись те, що недалеко від Гадини, вся зарита в соломі лежала Параска, котра цієї ночі не спала коло пані. До тайн минулої ночі належало й

  1. Цюпка — малесенька кімнатка.
  2. „Я почула чудовий голос, як Марія кличе нас: „Ходіть до мене, мої дітки, я кличу вас, ах, я кличу вас!“