Олександер Великий весь світ звоював,
І оце в Вавилоні мов бог раював.
А побожний аскет вік в пустині прожив,
І молитвою й постом богині служив.
Наче сонце, що разом прогонює тьму,
Так богиня в опівніч явилась йому.
Прихилилась і мовить: „Мій вірний слуго,
Чим тебе вдоволить? Чи бажаєш чого?“
Аскет мовить:
„Хоч яке це життя і трудне і сумне,
Дай, щоб старість і смерть оминули мене“.
Богиня мовить:
„Ну, як це в тебе дар найцінніший з усіх,
На ж тобі цей малий золотистий горіх,
„Одну нічку не спи, один день промовчи,
І, очистивши ум, цей горіх розтовчи.
„Шкаралущу в огонь, а розкусиш зерно,
Дасть тобі молодим вічно жити воно“.
