„Вічно жить у борні! Биться в сітях брехні!
День за днем! День за днем! Без кінця! Ні, ох, ні!
„Не для нас, о богине, твій божеський дар!
Хоч над світом я цар, та над серцем не цар.
„Міліони людей можу вбить, погубить,
Та чи змушу кого мене вірно любить?
„Вічно жить! О, богине, це жарти, це сміх!
Вічне щастя чи дасть цей чудовий горіх?
„Ні, богине! Візьми свій дарунок назад!
Я в Нірвану волю, чи в Олімп, або в ад!“
9
Серед болю в постелі підводиться цар,
І побожно цілує чудотворний той дар,
І в тріскучий вогонь із пахучих полін
Чудотворний горіх бистро кидає він.
І здалось, що вже біль не так люто палив,
Мов би в збурену кров охолоди налив.
Прояснів його ум, серце збулось химер,
А в опівніч саму Олександер умер.
