„Не бреши!“ — кричить Пазюк, —
„Гроші тут мені до рук,
Бо діждеш недолі!“
3
Зразу сварилися,
Далі побилися
Кум з Пазюком.
Батькові син помагає,
Син держить, батько шмагає
Кума ціпком.
Гамору! Галасу!
Баб назбігалося
Повний вигін.
Ті Пазюка проклинають,
Інші про кума вже знають:
„Певно, це він!“
Свідків, хоч гать гати!
Цей вже мав спать іти,
Вийшов на двір,
Чув, як Пазюк до стодоли
З кумом чалапав поволі
Попри шпіхлір.
Другий виразно чув:
Кума Пазюк гукнув:
„Куме, ходи!
Пізно вже лізти до хати,
Я на тоці буду спати, —
Ну, заведи!“
Здогади, заміти…
Тут шукать! Там іти…
Властей чекать…
Справді ж нікому не жалко.
„Так тобі треба, ти п'явко!
Хоч ти пропадь!“
