Того рана з криком, шумом
Серед тлуму дід із кумом
На попівство враз ішли.
Чи шукать поради може?
Ні, за злодія на Боже
По короні понесли.
Ув обох напухлі пики,
А у серці гнів великий,
В кума весь кривавий ніс.
„Правте, отче, два молебні,
Щоб злодюга той ганебний
Без пощади нагло тріс!“
Вийшли. Кум у дім кленучи,
А Пазюк нові онучі
В постоли, до торби хліб,
П'ятку в черес, палку в руки,
Та й для ліпшої поруки
До ворожки до Дуліб.
„Ти, чоловіче, не бійся нічого!
Гроші повернуться, ждати не довго.
„Злодій від тебе сидить за три межі,
Знаєш його по відмінній одежі.
„Вус має чорний і сірії очі,
Підстерігав тебе три дні й три ночі.
„Господу дякуй, що гроші забрав він,
Що не збудивсь ти в хвилі, як крав він.
„Мав він ножаку і хтів тобі, батьку,
Якби збудився ти, всадить під лопатку.
