Він має лиш одно: „Не тратьте, куме, сили, Спускайтеся на дно!“ І наш народ так б'ється В матні вже много літ, І хвилі напосілись Його розмити слід. А на безпечнім мості Фальшивії брати Стоять і ждуть—чи, може, Щоб поміч принести? Стоять і ждуть на хвилю, Що брата проковтне, Числять: тепер ще вирне, Тепер вже чей пірне. На крик його й благання В них слово лиш одно: „Не тратьте, куме, сили, Спускайтеся на дної“ Та що це? Він не тоне, Хапаєсь берегів, Не слухає поради Облесних ворогів; І під ногами чує Вже твердший, твердший ґрунт, А ті на мості в репет: „Це бунт! Це бунт! Це бунт!“ Під ними міст хитаєсь І хвиля прясла рве, І з мосту крик лунає: „Рятуйте, хто живе! Рятуйте більшу власність, Рятуйте панський лан! Рятуйте трон і вівтар! Давай обложний стан!* 207
