Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 16. Поезії (1958).djvu/406

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

X 1 зноз рефлексії! Та цур же їм! Ие панський спорт! Хай нервні білоручки та пустопляси риються в своїм нутрі і всяку думку гірш онучки розскубують, і всякий рух чуття жвуть, мірять, важать!Не для нас ці штучки! Ми, бра, плебеї, учтою життя не мали ще коли пересититься, гашіш та опій, сім'я забуття противне нам. Нам хочесь жити, биться з противником, нам люба праця, рух, ми хочем справді плакать, веселиться, любить, ненавидіть. У нас ще дух не розколовсь на двоє під корою, традиції не в'яже нас ланцюг. Ми можемо втомиться боротьбрю, зломиться, впасти, та не наша річ розмикаться в борні з самим собою. Ось глянь лишень! Чудова, ясна ніч! На небі зорі ярко так палають — це безконечність нам морга до віч! Тиша кругом. В селі там пси десь лають, деркач у травах дре, довкола хат в повітрі чорні лилики *) гуляють.

  • ) Лилнк—нічна летюча миша, кажан.

121