Ця сторінка ще не вичитана
IX Недовго жив я ще, лиш сорок ЛІТ, ' і сил не тратив на пусту мамону. Невже ж уже минув я свій зеніт і розпочав спадистий шлях до склону? 0 бідна расо-,-що такий твій плід слабий! Хвалиться ним нема резону. Та й швидко ж той твій метеор поблід, не мавши навіть доброго розгону! Аж соромно, та що його робить! 1 кінь, мовляв, не тягне понад силу. Хай велетні могли співать, творить, могли боротись, тішиться, любить в вісімдесятім році, — нам в могилу вже в сороковім треба карк хилить. 120
