Ця сторінка ще не вичитана
VIII Безсилля — ах І Яка страшная мука! Чуття ще в серці полум'ям горять і думи рвуться, як орел ширять, та воля мов розбита, мов безрука. Немов стріла з розламаного лука не полетить, так нині не летять слова і блиски й фарби, не хотять служить уяві.— Ох, важка розлука! Неначе з гір, де повно світла, барви, і запаху, і співу пташенят, і стрекоту сверщків, потоків шуму, зійшов я вниз, де гниль, погані лярви, де душно, мрячно, пута, знай, звенять, і чахне дух серед зневіри й глуму. 119
