Ця сторінка ще не вичитана
Та боюсь, моя небого, що не так тебе знайду, що вписалися турботи й сум у тебе на виду. Що приглух твій срібний голос, що надламаний твій хід, на лиці твоїм побачу частих сліз гарячих слід. Бачити, як ти сумуєш, як ти плачеш у кутку — Боже, ні, і в пеклі муку не зсилай мені таку! Чути жаль твій і докори, чути серцем, бо уста — знаю — й слова не промовлять, — о, при думці тій густа пасмуга якась кривава застилає світ мені… От тому боюсь відвідать я тебе в далечині. 11S
