Ця сторінка ще не вичитана
III Ходить вітер по житі, мов господар спроволу, колосочки налиті стиха хилить додолу. І шепоче колосся: „Вітре-брате, дай ведра, щоб нам ціло вдалося достояти до Петра. „Проганяй ти боками градовії навали, щоб не стерлись над нами, щоб ми марно не впали. „Отрясай з нас щоднини пажирливі комахи, най годуються ними ті співучії птахи. „Дай нам спіти, нависнуть, стебло луком най гнеться, аж серпи тут заблиснуть, жнивна пісня поллється. „Дай на копи погоду і погоду на спряток, щоб в селянську господу, війшли втіха й достаток“. Ходить вітер по житі, мов господар спроволу, 162
