Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 16. Поезії (1958).djvu/450

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

V У долині село лежить, понад селом туман дрижить, а на горбі край села стоїть кузня немала, А в тій кузні коваль клепле, а в коваля серце тепле, а він клепле та й співа, всіх до кузні іззива. „Ходіть, люди, з хат, із поля! Тут кується краща доля. Ходіть, люди, порану, вибивайтесь з туману!“ Та тумани хитаються, понад селом згущаються, розляглися по полях, щоб затьмити людям шлях. Щоб закрити їм стежини ті, що вгору йдуть з долини в тую кузню, де кують ясну зброю замість пут. о 165