Бог відкрився нам — от дивно! Все він відкривався в днину, у гарячім, теплім краю, в світлі, в блискавці, в огні. В реві вихру, в пітьмі ночі, у льодах, снігах ціпуїцих він не відкривавсь нікому. Бог,—це світло і тепло! Але ж Бог—творець усього,- він творець тепла і світла… Чи творець морозу й льоду? Ні, про пе мовчить Письмо. Це тепло—воно за хвилю в мертвім тілі творить душу, у душі тій родить віру,— вицвіт віри тої—Бог… Чом не можна би подумать, що душа і її віра і сам Бог, то тільки витвір тої дрібки теплоти? Боже, може гріх так думать? Але Ти ж велів шукати правди… Без Твоєї волі думка не прийде на ум“. Так з думками бився старець і молився і томився, але давне просвітлення не хотіло вже вернуть. ІІ він плакав. „Чи на те ж я тиху келію покинув, скит відлюдний, щоб аж тута в путах сумніву скінчить?“ 200
