Ця сторінка ще не вичитана
За вужем в скаженій злості кинувся, хотів убить, та вуж, бачучи погрозу, в яму криється в ту мить. З буком надбіга господар, вуж у ямі майже ввесь, тільки хвіст іще знадвору спішно в яму волочесь. Не міркуючи багато, люто вдарив чоловік, і вужеві небораці до крихітки хвіст відсік. Та біди тим не поправив: від отруйного жала до дрби його дитина Богу духа віддала“. VII „Сумував страшенно батько і ходив зовсім недуж, та в норі своїй від рани мучився не менше й вуж. А хоч рана й загоїлась, він безхвостий, нездоров відцурався хати, стайні і подвір'я і коров. Та з ним разом давнє щастя улетіло зо двора: ниви витовк град у літі, висушила степ жара, хижа гусінь сад об'їла, від зарази скот попух, т
