Ця сторінка ще не вичитана
град у всім селі збив поле, при його границі став; пошесть там не зазирала ні до хат ні до хліва, обминала двір пожежа, поле сарана й мишва“. VI „Аж ось скоїлося лихо! Хлопчик був у хаті тій, син господаря, плазунчик, батьків любчик і пестій. От раз мати на снідання для коханого синка на долівці положила у мищині молока. Хлопчик їсть і розливає, от звичайно як дитя, запах молока привабив і вужа з його кута. Він приповз і став хлептати молоко, але в гніві хлопчик бац! вужа ударив ложкою по голові. Вуж не привичний до бійки звився грізно, засичав, і, мов блискавка, дитину їдовитим зубом втяв. Зверещав страшенно хлопчик: батько зо страхом прибіг, зараз зрозумів, що сталось, та порадити не міґ<
