Ця сторінка ще не вичитана
замість зрад, і звад, і сварок набереться скарб новий згідних ділань. спільних змагай і сусідської любви,— пройдемо велику школу та не єзуїтську, ні!— запануєм кожний в себе, станем розумом міцні— от тоді—коли вчасніше ваша Польїца не згорить— час настане, любий куме, про єднання говорить“. X „Морщиш брови? Зціпив зуби? Дрож тобою потряса? Мовиш: „Поки сонце зійде, очі вижере роса?“ Це можливе! Та признайся, чи не правду я кажу? Єдність це: кленусь устами, а ніж в пазусі держу? Єдність це, що ти говориш про братерство і любов, і про сльози королівські, про пролиту марно кров, і про те, що час позбуться нам незгоди й лютих чвар,— а ти сам, я добре знаю, завтра їдеш до Татар, будеш хана намовляти, підкупляти мурзаків,
