Аристотель мудрець Олександра навчав
І такий у альбом йому вірш написав:
„Більш ніж меч і вогонь і стріла і коса
Небезпечне оружжя жіноча краса.
„Тільки мудрість, наука і старші літа
Подають проти неї міцного щита.“
Аристотель мудрець по садочку гуля, —
Бач, Аглая іде і очима стріля!
Та Аглая, котрої надземна краса
Звеселяє людей і самі небеса;
Та їдких її слів і шпаркого ума
Всі боялися, навіть цариця сама.
Аристотель дівчині гаразд придививсь,
Як повз нього ішла, низько їй поклонивсь.
І промовив: „Аглає, благаю, молю!
Над всю мудрість, над сонце тебе я люблю.
„На часок-волосок вволи волю мою!
Чого хоч, зажадай, я для тебе зроблю.“
Усміхнулась Аглая. „Це ж почесть мені,
Що на мні зупинив свої очі ясні
„Той мудрець, що пишаєсь ним Греція вся,
Що умом обняв землю, зглибив небеса.
