Вмираючи, покликав батько сина,
Що був його єдиная дитина,
І мовив, звівши голову стару:
„Мій синку, швидко я мабуть умру
„Дав Бог мені прожити много літ,
Добра надбати і пізнати світ.
„Добро тобі лишаю. Не марнуй
Його, та й понад міру не цінуй.
„Не думай в нім мету життя знайти, —
Це сходи лиш до вищої мети.
„Та крім добра ти маєш, синку, те,
Що найважніше — серце золоте,
„Досить науки і здоровий ум,
І вже пройшов ти молодости шум.
„Одного лиш бажаю ще тобі,
Щоб мав ти друга щирого собі.“
Син мовив: „Татку, дяка вам і честь.
Та в мене друзів щирих много єсть.“
„О, синку, много при їді й вині,
Та в горю помогти — напевно ні!
„Я сімдесят п'ять літ проживши, вспів
Знайти одного лиш — та й то на пів.“
