Оттак всю ніч продвигавши свій міх,
До батькового друга він прибіг.
„Рятуйте, дядьку! Я людину вбив,
Та вже й у місті шуму наробив!
„Ось труп! Там десь погоня вже жене!
Ой пробі, скрийте трупа і мене!“
Старий живенько замки відкрутив
І з міхом парубка в свій дім пустив.
„Ну, ну, ходи, небоже, скрийся тут!
А трупа десь я впру в безпечний кут.“
Замкнув ворота, взяв на плечі міх —
Та парубок упав йому до ніг.
„Спасибі, дядьку! Не турбуйтесь, ні!
Ніяке зло не сталося мені.“
І він сказав йому батьківську річ
І все, що діялося з ним цю ніч,
І як подвійно тут він скористав:
Фальшивих друзів збувсь, а вірного пізнав.
