Там військо з військом в лютім спорі, Там труд і рани, біль і кров. Ну, а в бою Г оловою Наложить—звичайна річ. Гелена, Фавст і Хор. Страх! І що це тобі сниться? Смерть звичайна річ тобі? Е в ф о р і о н. Маю ж здалека дивиться? Злину й згину в боротьбі, Попередні. Безум! Біду тяжкую Чути вже, чуть! Ев ф о р і о н. Ні! Ось я чую, чую, Крила ростуть! Там! Мушу в битви вар! Мушу на море! Кидається в повітря; одіж уносить його хвилину, його голова палає світлом, світляна смуга тягнеться за ним. Хор. Ікар! Ікар Ч Горе нам, горе! Гарний юнак паде при ногах родичів; постать помершого видається знайомою, але тіло щезає зараз, авреоля, мов комета, піднімається до неба, одіж, плащ і ліра лишаються на землі. 11 Ікар, син Дедаля, летячи разом з батьком із неволі, полетів, не вважаючи на батькові упімнення, занадто високо, сонце розтопило віск, яким були приліплені його крила, пін упав у море і втонув. 168
