Гелєна і Ф а в с т. З радощів ось полинь Горя страшного. Е в ф о р і о н голос із глибини. Мамо! В тій тьмі не кинь Мене самого! Павза. Хор жалібний спів. Ти не сам! Де лиш полинеш ', Все знайомі ми з тобою, Денне світло як покинеш, Всі серця візьмеш з собою. Ні, не плакать нам по тобі, Завидіти твоїх днів: 1 Оцей жалібний спів присвячений пам'яті Байрона. По батькові і по матері він був сином старого шляхет* ського роду; наслідком нещасливих сімейних відносин прожив свою молодість серед поривів дикої присграсти, провокуючи кожним своїм учинком проти себе опінію загалу. Вкінці він покинув Англію, поселився в Італії, розвівшися 1816 р. зі своєю молодою жінкою. В Генуї він перенявся думкою віддати свої сили і матеріяльні засоби справі увільнення Греції, прибув 1823 р. до Кефа- лонії, а по чотирьох місяцях подався до Мессолонґі, де своїм коштом узброїв 500 суліотів. Його уділ у грецькому повстанню зробив у Европі велике вражіння і греки вітали його, як свойого спасителя. Але швидко відносини попсувалися; навербовані Байроном суліоти робили йому багато клопоту 1 він мусів ровпустити їх. Великі труди і прикрості підірвали Байронове здоров'я І 19 квітня 1824 р. він умер від пропасниці. По його смерти справа греків дуже погіршилася; турки страшно мстилися на них і вирізували людність до ноги; по двох роках геройської оборони остання впала кріпость Мессолонґі. Та проте зусилля не були зовсім страчені, бо вже 1829 р. лондонською конференцією була покладена перша підвалина самостійної грецької держави. 169
