В ясній бо чи темній добі Гарний був твій дух, твій спів. Ах, для щастя ти вродився, Славних предків сильний плід, Але вчасно заблудився, Змарнував свій юний цвіт. Все ти мав: і зір пророцький, Серце чуле, слів огень, І любовний жар жіноцький, Дар незрівняних пісень. Та заплутавсь ти без тями У фатальну сіть цілком, Бутно потоптав ногами Ти обичай і закон. Врешті думи величаві Скарб збільшили сил святих: Ти віддавсь високій справі, Але цілі не достиг. Хто ж достиг? Дарма питати! Темний долі е присуд, Коли в днях страшної втрати В крові ввесь німів люд. Не схиляйте ж в тузі лиця Свіжі відновіть пісні! Знову зродить їх землиця Так, як цвіти на весні! Цілковита павза. Музика тихне. Г е л е н а до Фавста. Старі слова, на жаль, збуваються на мні: З красою щастя тривко в парі не живе. Розірваний любови і життя союз; Обох оплакуючи, в болю розстаюсь 170
