Нас увільнив і нам теж ширші шляхи показав 1. Хто ж бо посмів воювать із богами, і хто із Гомером? ЗО Та Гомерідом зістать, хоч би останнім, не стид. Тим то послухайте цю нову пісню, і випиймо ще раз! Хай і любов І вино й приязнь ваш слух підкупля! Німців виводжу вам тут у їх тихій та скромній домівці. Де близь природи живе людяно ще чоловік. 35 І хай провадить нас дух віршаря, який всім нам на радість Славну „Луїзу" свою2 з другом достойним зв'язав. Також сумні образи цього часу кладу перед вами, Та перемогу бере смілість здорових племен! Якщо вам сльози з очей спів мій витисне, або приємність 40 Зродить в душі, притисніть щиро до серця мене! Мудро розмовмось потім, бо конець нас ОЦЬОГО століття Мудрости вчить, бо кого доля не вчила ума? І веселіше глядіть на минулі терпіння та болі, Якщо вам радісний дух зайвим явить не одно! 45 Ми ого людей ми пізнали й народів; нехай же, пізнавши И власнеє серце, всім нам втіху знання те справля. 1 Натяк на наукове відкриття 'Грідріха Авґуста Вольфа, який у 1791 році у книжці „Prolegomena ud Нишегиш* виступив їв доказом, що Гомер, як одиниця, не існував, і що величні грецькі поеми „Іліяда" та .Одисея“ були витвором кількох поколінь і багатьох невідомих авторів (їв. Фр^. - „Луіза“—натяк на заслуженого німецького поета Иогана Генріха Фосса (1751—1826), що поперекладав иа німецьку мову твори Гомера, Віргілія, Овідія, Горація та інших клясиків, а свою власну поетичну діяльність закінчив ідилліч- ною поемою з життя німецького сільського духовенства п. з .Luise'* (178-1), яку можна вважати попередницею Ґетової поеми з життя німецького міщанства „Herman und Dorothea* (Іе. Фр.)- 184
