Мало охоти вчува між чужими людьми показаться, 1210 Ба, сторонить він навіть від дівчат молодих товариства І від веселого танцю, якого вся молодіж так пожадав". Так він сказав і надслухував,—вчувсь йому здалека тупіт Коней біжучих і гуркіт коліс; і з великим розгоном Віз загримів і пригнав із дороги до самої брами. II. ТЕРПСІХОРА Герман Скоро лиш гарно збудований син увійшов до кімнати, Глянув священник сейчас бистрим зором на нього; поставу Всю озирнув і його все поведення враз проникливим Оком, що скоро з лиця стан душі відчитати зумів. 5 Тут же всміхнувсь і сказав по-приятельськи щиро до нього: и Ось ти прийшов як не той чоловік! Ще ніколи тебе я Жвавим таким не видав, ні в очах твоїх блиску такого. Радісний ти повернув і погідний, як видно, дарунки Ти поміж бідних роздав і приняв від них благословенство“ 10 Відповідь дав на те син супокійно та словом поважним: „Чи я похвально вчинив,— я не знаю; однак, мов серце Так поступить наказало мені, як ось розкажу вам. Мамо, ви довго барились, поки вибирали одежу — Ось чому ваш клунок досить пізно міг бути готовий — 15 Також і пиво й вино пакувалось страшно поволі, Як же ж, нарешті, я встиг через браму на вулицю в'їхать, Супроти мене плила вже юрба горожан із жінками Та дітворою, бо віддалився вже похід вигнанців. То ж я чимскорше погнав у їх слід до села, де, як чув я 20 Мали вони спочивать і до завтра підночувати. Ідучи в напрямі тім по новому гостинці, нагнав я Віз величезний, що був із порядного дерева збитий; Два його тягнуть воли, найсильніші й найбільші в тім краю, А біля них поступа певним кроком дівчина вродлива. 25 Довгим бучком- поганя ті воли круторогі та дужі, То підганя, то спиня і поводить їх дуже розумно. Як угледіла мене та дівчина, вблизилася звільна До моїх коней і так відізвалась до мене:—,,Не все так Ми бідували, як ось тепер бачите нас на тім шляху. 10 Ще я не звикла просить подарунку в чужого, що часто Дуже нерадо дав, аби тільки убогого збуться. Але потреба притисла мене говорить. На соломі Тут у полозі лежить багатого власника жінка. 190
