Дай йому ввяти її, або він нежонатим зістане*. І сказав син: „Дайте, тату, мені її, бо моє серце 55 Вибрало певно і чесно. Вона дочка найгідніших“. Батько, одначе, мовчав. А втім парох піднісся скоренько, Слово вабрав і сказав: „Одна хвиля рішав звичайно Про ціле людське життя і про всю чоловікову долю. Бо і по довгій розвазі таки буде рішення кожне 60 Ділом хвилини; як слід рішить може тільки розумний. Небевпечніше усе підчас вибору теє та сев Обміркувать побічне й таким робом чуття заглушити. Чесний ваш Герман; його внаю з молоду я, і руки він Не простягав ще хлопцем по це та те легкодушно, 65 А як бажав чого, то це йому відповідне бувало Й це він держав. То ж тепер Ви не бійтесь і не подивуйтесь, Що ось являється враз, чого так давно ви бажали. І не являється це тепер в виді самого бажання, Як це бувало у вас, бо бажання часом закривають 70 Бажане нам, самі ж дари приходять із неба, У своїх власних видах. Тому не відкиньте дівчини, Що розворушить могла перший раз дорогого, Доброго, умного вашого сина невинную душу. Знайте, щасливий, кому перша любка відразу дасть руку, 75 В кого любовне чуття потаємно в душі не всихав. Бачу по нім, що судьба його вже переважилась нині. Зразу правдива любов юнака перетворює в мужа. Тут його гнути не слід; коли днесь він зустріне відмову, То і найкращі літа проминуть йому в горю та смутку“. 80 Тут відізвався сейчас і аптекар розсудно, В нього вже слово давно з уст зірваться було готовеньке. .Нуте ж підімо й цей раз на святу посередню дорогу! Festina lente1 — було царя Авґуста слово любиме. Радо готов я оце послужити коханим сусідам 85 І невеличкий свій ум в їх користь пустити у діло. Аджеж молодіж перед усім потребує проводу. Рушмо ва місто як стій, там пївнаю я дівчину тую, І розпитаю громаду, в якій вона проживав; Легко не здурить мене ні один, бо словам я не вірю“. 90 Тут вараа проговорив син слова ось які бистролетні: .Так і вробіте, сусідо, підіть і роввідайте. Але Добре б було, якби й наш панотець туди в вами подався: Два такі чесні мужі будуть свідками нам бев догани. Таточку мій, це дівча, то не жодна приблуда, одна в тих 95 Що по краях та містах блудять та авантури шукають, 11 Спіши—та поволі. 206
