ПО Бачучи тут молоду, вже дорослу вродливую панну, І молоденьких дівчат, що дітьми ще Тх мож було звати, Враз запалали вони диким жаром і вдарили сміло На перелякану челядь і благородну ту панну. Та нона зараз одному з них вирвала шаблю від боку, ,115 І рубонула його так, що впав їй до ніг ввесь у крові. Потім ударами мужніми освободила дівчаток. Мкогих розбійників ще поранила, та ті уйшли смерти. Потім подвір'я замкнула й з оружжям чекала на поміч". Вчувши похвалу таку тої панни, зрадів наш духовний; 120 Зараз у думці його засвітала надія за друга; І вже спитать захотів, куди ділася панна та славна, Чи в тій утеці сумній вона також іде між народом? Та ось аптекар як раз підійшов незавважений прудко, Сіпнув рукав пан-отця і сказав йому ось яке шептом: 125 „Ось я, нарешті, знайшов поміж сотками тую дівчину З опису. Ну лиш, ходіть і погляньте своїми очима! Війта покличте також, щоб від нього ми більше почули“. Тут обернулись вони, але війта покликали к собі Люди його, що у чімсь зажадали від нього поради. 330 Тут пан-отець приступив із аптекаром в парі негайно До діри в плоті, і той показав йому хитро й промовив: яБачите панн/ онтам? Вона ось дитинку вповила. Зараз пізнав я кафтан із халата та підшивку синю, Що її Герман узяв і віддав їй із вузликом шмаття. 135 Правда, що скоро вона і як слід вже ужила дарунок. Це вже нам виразний знак, та і опис скидавсь на неї, Станик червоний, йдіть1, як піднявся від повної груди! Гарно вшнурований, а поверх нього та чорна корсетка. Ковнір сорочки якраз пофалдований чисто в жаботи, 140 Що підборіддя її окружають, аж глянути любо. Вільно і втішно глядить голова делікатно овальна, Коси густії на ній поспинала шпильками зі срібла; Хоч і сидить, то проте, видно ріст її статний і рівний, •підницю синю» ЩО вниз пофалдована рясно спадав И ноги міцні покрива й до самих кісточок досягав. Це нгсумнізно вона! Тож ходіть, щоб могли ми почути, Чи вона й чесна така, господарна та добра дівчина?“ Парох відмовив на те, озирнувши сидячу уважно: . Справді, не дивно мені, що юнак наш її уподобав, Ьо навіть муж у літах їй нічого закинуть не може. Ьлагословенний, кому таку стать дала мати-природа! Скрізь вона серце людей притяга і ніде не чужий він, 1 Адіть—дивіться (діялект). 213
