145 Тут Доротея рекла по поважній, глибокій задумі: „,Любі, востаннє, мабуть, ці збанки принесла я з водою, Вас напоїти та вам повідсвіжувать смажнії губи. Та коли вас відтепер покріпить напій в літнюю спеку І коли в тіні спокій усміхнеться при чистій криниці, 150 То спом'яніть і мене і мою вам приятельську службу, Що я служила вам більш із любви, ніж з причини свояцтва. Скільки добра ви мені оказали, я вдячна вам буду Вік ввесь. Нерадо тепер йду від вас, та одно а нас другому Більше тепер тягаром, і всім най доведеться, нарешті, 155 По чужині розбристись, коли нам повороту не буде. Гляньте, оце той юнак, що йому ми завдячуєм дари, Одяг дитини оцей і пожадану щедру поживу. Він надійшов і бажа мене бачити в свойому домі, Аби служила я там його родичам чесним, багатим. 160 І не відмовила я, бо дівчині скрізь треба служити, І було б їй тягаром дармувать за обслугою в домі. Радо піду я ва ним; чоловік він, здається, розумний; І такі, певно, й батьки будуть, як випадає багатим. То ж прощавайте тепер, люба пані, і тіштесь своєю 165 Тою дитинкою, що ось жива і глядить так здорово. А як до груді його прижмете в пелюшках тих барвистих, То спом'яніть молодця цього доброго, що дарував їх, І мене, вашу ще днесь, одягать і живить буде далі. Ви ж, чесний мужу,— вона до начальника так ще сказала— 170 Щире спасибі прийміть, що не рав ви були мені батьком*. Тут на коліна вона приклякла побіля поліжниці, І цілувала її всю в сльозах; та ж шептала: „Простибі!“ Але до Германа ось тут промовив начальник так гідний: ,«Справді, мій друже, вас слід до хазяїнів добрих числити, 175 Дбалих про те, аби дім їх провадили люди порядні. Часто видав я, що хтось оглядає волів або коней Або овець при торзі та виміні аж надто докладно; Та чоловіка, що все те держить, коли добрий і гідний, Та розоря й розсипа, як невміло береться до діла, 180 Того приймають у дім на трафунок припадку сліпого, Жалують потім нераз необачного поспіху свого. Та ви розумний, мабуть, бо дівчину ви вибрали осьде Чемну та браву, щоб вам і батькам вашим в домі служила. . Тож бережіте її, доки в службі вона у вас буде, 185 И, певно, не буде вам жаль за сестрою, батькам за дочкою4'. Многі зійшлись за той час свояки поліжниці та близькі, Поприносили хто що і придбали їй ліпшу кватиру. Всі вони вчули, куди Доротея піде, та бажали 1 ерману всього добра, і їй також щасливої долі. 221
