Ця сторінка ще не вичитана
Роздумав. Хор. Ед і п. Ну, скажи, що ти роздумав? Хор. Не звалюй ганьби і вини з неясних Підозрінь на князя, що так заклявся! Е д і п. Так знай же, що жадаючи цього, Жадаєш, щоб я згиб чи втік із краю. Хор. Ні, на Гелія клянусь, Першого з богів Олімпу! Хай боги мене забудуть, Хай всі други мя покинуть, Хай пропаду в горю я, Як це думка є моя! Та нещастя цього краю Скорбну душу рвуть мені, Ви ж ще до старого горя Це новеє додали. Е д і п. Так хай же йде, хоч би мені з-за того Прийшлось і згинуть або з цього краю Тікать. Твоє, а не його благання Порушило мене. Де б він не був, Моя ненависть буде все при ньому. К р е о н. В гніві, як бачу, ти на це склонився, Та гнів пройде — і каяття настане. 268
