Ця сторінка ще не вичитана
Такі натури справедливо е Самі для себе найлютіша мука. Е д і п. Ти ще не даш 1 мені спокою? Ти ще тут? К р е о н. Іду вже, тяжко скривджений тобою, Та для оцих усе той сам, що був. Відходить. ЯВА ДЕВ'ЯТА. Хор, Иокаста, Едіп довго стоїть, понуривши голову, в задумі. Хор. Провадь, о, пані, в дім його — чи бачиш? Иокаста. Та що тут сталось? Хор. Темний привид дав Товчок до сварки, сварка до зневаги. Й о к а с т а. І чи оба зневажились взаїмно? Хор. Авжеж! Иокаста. Про що ж зайшла та сварка? Хор. Годі І Досить вже тих нещасть для цього краю І Лишім цю сварку, скоро раз затихла! ' Даш — дасиш (народ, форма). 269
