Ця сторінка ще не вичитана
Пітьма та чорная! Та сто раз дужче ще Спомин гріхів страшних Душу в'ялить. Хор. Не диво, що в такім безмірнім горю Подвійно мучиш сам себе й терпиш. Е Д і п. Друже мій любий! Ти одиноким ще Є мені захистом! Ти для сліпого ще Поміч і радощі! Горе мені! Бачу тя добре, Хоч мене тьма гнітить, Та не схова тебе! Голос приязний твій Ловить душа. Хор. Страшне вчинив ти! І як міг ти так Свій зір знівечить? Що за демон так Тебе опутав? Е д і п. Аполлон, брати! Це Аполлон вчинив! Оце страшне Завдав мені, безмірнеє страждання. Та ніхто власноручно не вдарив мене, Тілько сам я нещасний! Бо чи слід було бачить ще довше мені Те, що серця мого Вже потішить не може ніколи? 305
