Руф. Вітай мені, Акібо! Жаль, що інакше привітать не можу, Як би годилося для твого віку І старости і слави. Ой, Акібо! Ідеш стрімким і небезпечним плаєм; Чим вище йдеш, тим глибше впасти можна. Рим не зігнеться, вір! У нього ноги Залізні, хоч худа його вовчиця, Синайських таблиць не злякавсь він, Це пам'ятай, старий премудрий мужу! А к і б а. Старий, мій пане, це є дійсна правда,— Та чи премудрий я, це зна Господь; Добра свого народа я бажаю. Руф. І шляхом бунту? А к і б а. Бунту? Ні, мій пане! Вперед з'ясуймо, що зовеш ти бунтом. Великий Рим, це знає кожний з нас, Ми мурашки — Руф. А хтіли б бути львами! Равві! Вся мудрість має свої межі. Ти вчений і старий, то тим певніше Міг зрозуміти, як марна та сварка. Рим має силу, ви—його раби. А к і б а. Цих слів ти не повинен був сказати. Хто брата зве рабом, той сам в тій хвилі Є раб надмірної своєї сили. 332
