Ру ф. Байдуже Римові така гра слів, Ми маєм силу, ну, а ви раби. А к і б а. Великий Рим — це правду ти сказав,— Великий на вазі людської долі, Але на Божій, бач, вазі ми більші. Цього ти не піймеш, поганець! Ми — щось [більше, Дали ми світу Бога. Руф. Але світ, Як бачиш, далі йде собі з богами. Це, вчений мій равві, є лиш гра слів. Де міць, там право. Ну, де був ваш Бог, Коли вперед римляни в край ваш впали, Коли вперед смолоскип кинув Тит У храм його святий? Боги ж поганські, З котрих в нерозумі своїм смієшся, Зовеш їх витвором голов безмізких,— Перемогли понурого Єгову. Конець—вінець. Сьогодні ви є труп. А к і б а. Не так зовсім, мій пане, як здається. Руф. Чого ж вам треба? Втоптані у порох, Розтрощені… А к і б а. На що всі мають право, Кому те сонце світить! Хочем жити. 333
