Руф. Хто ж вам боронить? Жийте, як вам любо, Та мусите кориться, в тім і все. А к і б а. Кориться, це по твойому зректись І Бога, краю і матірньої мови… Руф. Бог, мова, край — та ну! Слова, слова! Ти вчений, ти оглянув світ увесь, Як можеш у словах в'язати духа? Дух — переможець. Нині це дух Риму, Не ваш дрібний, вузький гебрейський дух, Що дбає про Сіон і Гарацім. Рим, його дух панує нині світу, А ви — дрібне, засліплене сектярство На шляху під колесами його. Він вас роздавить, бо на те він Рим. А к і б а. Такий малий не є наш дух, о пане, Яким тобі здається з римських башт, Перед якими й Ганнібаль схитнувся. У вас є Сціпіони, Цезарі І Августи — пошана їм і слава! — Та на вазі духовій — вибач, пане!— Вони нам не рівня. Ми люд малий, Від віку битий. Мов малий островець Від віку серед моря чужини Поклав нас Бог. Невпинний бій, це наша Історія. Ми все були серна, Що до смерти цькують стрільці неситі. Не хочемо нічого, тільки змоги Жить, розвиватися в законних межах, 334
