Післанець. Йдуть, ідуть сюди! О пане, живо утікай, рятуйся! Ідуть, немов великих вод потопа, А перед ними страх! Ру ф зривається з крісла. На вал, вояки! До рук пращі, до ладу катапульти! Лиш градом камінців їх привітайте, Та розполоште стріл дощем — уступлять, Мов дикі звірі! Тільки взад ні кроком! Рух і галас між військом, сигнали труб, військо стає в ряди і відходить. За сценою чути лускіг і глухі удари, рик і визк, серед котрого чимраз виразніше прорива* ються окрики: Сіон! Бар-Кохба! Старець на хресті. Бог воїнства вже вислухав наш плач, 0 діти, радуйтесь, великий він, Старий Єгова в ризах сил своїх А милосердіє його без краю. Всі інші. Аллилуя! Аллилуя! Другий післанець вбігав задиханий. Легате, нінащо всі катапульти! Йди на укріплення і сам поглянь: Цілим рядом стоять там ті прочвари 1 ригають каміння водопадом У темний вал мужів, що внизу виє І кидається і реве скажено, 362
