обох боках корабля його душі; бо ж очі, це немов дві корабельні ліхтарні, що освічують кораблеві дорогу. Така сліпота нападає на людей, що виросли в Кіммерійській пітьмі, а потім безпосередньо, без повільного переходу в їх очі вдарить соняшне світло. В своїй промові він просить, щоб одчинено йому вхід до Гадеса, бо для його затемненої вдачі не відповідне ніщо більше, як ніч і сумерки. Він мовить: Третій сліпий. Хто у зимі Кіммерської країни Або в тюрмі не бачив сонця довгі дні, Для того блиски соняшні страшні, Коли нараз він зустрінеться з ними. О, і зовсім осліпне він нераз; Зирнув—і розкіш в нівеч розлилася. Так сталося й мені, що довгий час Я знав лиш маловартее заласся. Та ледве я зирнув на ідеали, То осліпив мене їх блиск надземний І розкоші в тій хвилі всі пропали. Чого ж я, мрець, плетусь ще між живими? Сліпий невір лугами світляними? Геть! Радше в Оркус западуся темний! Четвертий сліпець, це чоловік, що осліп із подібної, хоч не зовсім такої самої причини. Бо як той через несподівано прудкий позирк на сонце, так цей через надто часте й довге вдивлювання, стратив почуття для всіх інших світляних вражінь. Та, проте, його не можна вважати сліпим з огляду на те одно, що ро- 370
