нього промовляє його провідниця, про яку з легко зрозумілих причин я не подаю нічого більше, тільки її промову: Провідниця дев'ятого сліпого. Сліпцям, що тут свої з'являли болі, Ви радо співчуття вділяли свого; Та цей ось ще завидує їх долі, Боїться гніву, як би вирік слово. Німий у своїм болю, що лиш частці Його рівнятись можуть болі всіх тих там,— Бажає він, незнаний, в своїй масці Дійти без слова аж до смерти брам. Ось стукаєм. Впустіть його уже! Великого терпливця, що лише В обіймах смерти віднайде здоров'я! Впустіть сліпого і німого мужа, Що, ранений надмірною любов'ю, Лиш в смерті пільгу віднайде й подужа. УУ цьому діялогу показано і подекуди вияснено причини нездібности, невідповідности і похибности людського розуміння і пізнавання супроти божеських річей. На першім сліпім, що сліпий від уродження, показано причину, що з самої природи понижує і спиняє нас. На другім сліпім, що осліп від отрути за- здрости, зазначено причину, що лежить у завзяттю і бажаннях, які відвертають нас і зводять на блудні дороги. Третій сліпий, що осліп від наглого блиску надто яркого світла, 376
