Ця сторінка ще не вичитана
К а ї н. Що це „річі“? Л ю ц и ф е р. Но що тепер найближче серцю твому? К а ї н. Те, що ось бачу. Все. Л ю ц и ф е р. Но що хтів ти бачить? К а ї н. Те, щом ніколи ще не бачив, щом Не міг ще бачить,— таємниці смерти. Л ю ц и ф е р. Що ж, як побачиш вимерлі вже твори, Так, як вже много бачив-єсь безсмертних? Вкажи! К аї н. Л ю ц и ф е р. Ну, в лет на наших сильних крилах! К а ї н. Як порем1 ми блакіт! Щезають зорі! Земля! Моя земля! Де вна, вкажи ми! Я син її. Л ю ц и ф е р. Тепер її не видно, Вона пилинка в світі, так як ти На ній; но ти на ню повернеш,—мусиш Вернути відси в прах її назад; Обом нам з нього в-вік не отрястися. 1 Порем—поремо (від пороти). 50
