Цю сторінку схвалено
У СТОЛЯРНІ.
Із моїх споминів.
I.
В життю мов у довгій дорозі: що з воза впало, те пропало. А спомини, мов затурбований хазяїн ідуть по довгих літах тою дорогою і шукають-питають давно загубленого.
Мабуть і сліду вже нема з тої столярні на бориславськім тракті в Дрогобичі, де мені довелось пробути перші три роки мойого міського життя. То був старий домик у подвір'ю, відділений від вулиці трохи показнішим але дуже нехарним[1] жидівським домом, та ще одною величезною жидівською халабудою, де містився шинок, а від потока смердячою гарбарнею. Від заходу й полудня до нього припирав невеличкий огород засаджений капустою, буряками та іншою невибагливою яриною. На подвір'ю перед домом
- ↑ Нехарний — брудний.
