Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 2. Оповідання (1956).djvu/130

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

відомість про смерть свойого давнього майстра і про те, що Кошицька повдовіла. Відтам він писав їй гарячі любовні листи, які Кошицька ховала в своїй комоді в куточку в коробочці викладаній італійськими мушлями і привезеній мабуть самим таки Гучинським, як пам'ятка з Венеції. Раз якось, в часі одної з частих сварок між старшою жінкою й молодшим мужем Кошицька видобула ті листи і веліла мені читати їх. Коли я, ледве слебезуючи ті малограмотні вояцькі складання, дійшов до патетичного місця: «Jeżeli cię nie kocham, abym sobie trzy razy nogę złamał!»[1], Кошицька втираючи сльози крикнула до свого мужа:

— Ти гадаєш, що Пан Біг уже забув, як ти клявся? О, Пан Біг не забув, ні! Зломаєш ти собі ще ногу на гладкій дорозі, я тобі це мовлю!

Загалом Гучинський був хоч добрий робітник, але чоловік нічим незамітний. Для знайомих і сусідів він хоч і був «пан майстер», а поза очі все лишився »чоловіком Кошицької». Говорили, що вона якось піддурила і приманила його до себе, та й сам Гучинський у своїй обмеженій голові з часом мабуть зупинився на тій думці бо не раз у сварці, парафразуючи звісне патетичне місце свойого венецького листа викрикував:

— Wolałem sobie trzy razy w jednem miejscu nogę złamać niż się ze starą babą związać![2]

 
  1. Коли тебе не люблю, то хай три рази собі ногу зломлю.
  2. Краще б я собі три рази на одному місці ногу зламав, як мав зв'язатися зі старою бабою.