pieprzem», або «Fritz frisst frische Fische, frische Fische frisst Fritz», або «Przeleciały trzy pstre przepierzyce przez trzy piękne kamienice». Тямлю, як я не раз цілими вечорами ламав собі язик, виучуючи ті фрази. Зі свойого боку я заімпонував пану Станіславу своєю штукою — вимовити одним духом дванадцять раз не помилившися фразу: «Цебер цебер полуцебер переполуцебрився». Хоч і як мучився він і малий Ясько над вивченням цеї фрази, та проте сказати її дванадцять разів одним духом без помилки не зумів жаден із них.
Мушу сказати, що пан Станіслав, хоч любив дотепи, не мав у собі ані тіни цинізму, оповідав усе весело та живо, але ніколи безсоромно, і загалом поводився як чоловік поважний. Такий сам поважний, хоч веселий тон панував у столярні в часі роботи, особливо в присутності майстра. Один із старших челядників, здається, по прозвищу Чемеринський, що називав себе «мебльовим столярем», любив оповідати давні цехові історії. Про челядника, що замандрувавши відкись хотів стати майстром в однім місті; там веліли йому зробити майстерштік[1], а він протягом місяця, замкнувшися в робітні, зробив чудовий вахляр[2], а на ньому була викладана барвистими дощечками ціла мука Спасителя в сценах. Про годинникаря, що зробив для свойого міста премудрий годинник, із якого за ударом
