Такі і тим подібні анекдоти любив оповідати пан Станіслав особливо вечером «по фаєранті»[1], коли майстер виходив до цехової господи, старший челядник ішов додому, а майстрова поралась у кухні. Тоді ми три: пан Станіслав, термінатор Ясько і я сідали на лавочці коло печі або на варстатах і починалася безконечна розмова. Ті два, міщухи, розпитували мене про село та сільське життя, а я знов розвішував вуха слухаючи їх оповідань, жартів, вигадок та дотепів. Найбільше імпонували мені, недосвідному ще школяреві, ті чисто школярські штучки та дотепи, яких багато знав пан Станіслав. То подасть мені польське речення, яке можна читати і взад і вперед, і все вийде те саме: kobyła ma mały bok. То напише 12 нуль і, з них при помочі дописуваних тут і там крисок зробить речення: pogoda od boga. То скаже речення буцім то зовсім польське, а потім показує, що воно зложене з самих німецьких слів: on bieg bez las, а ja za nim (on = ohn', bieg = bieg', bez = bös, las = lass, a = auch, ja = ja, za nim = sah'n ihm). То розповідав, як давніше німці перекладали на свою мову назви руських міст: Перемишль = Durchdenken, Мостиска = Brücken-drücken, Дрогобич = Zweitepeitsche, Самбір = Selbstwald і т. д. Потім знов сходили ми на язикові штуки вроді того, щоб швидко вимовляти без помилки такі фрази як: «Nie pieprz Pietrze wieprza pieprzem, bo przepieprzysz Pietrze wieprza
- ↑ Фаєрант - час після закінченої денної праці.
