I б'є й любується несвітським вереском дитини. А покине цього, дивись, за пару мінут вчепиться Мороза за якусь помилку в табличці множення і вже знов жартує:
— Мороз, Боже його помнож! А ти як множиш, га? Neun mal neun ist neun und neunzig[1], так? A einmaleins! A einmaleins! A einmaleins[2]! Я вас буду вчити! Я вам покажу!
А коли, було, його рука втомиться і йому прийде потреба відпочити, то він, ходячи по клясі, солодко всміхається, дивлячись на перелякані, заплакані лиця дітей! Чим більше було таких лиць у клясі, тим веселіше почував себе о. Телесницький.
— Прийдіте, мучениці і праведниці! — приговорював він, немов присолюючи болючі рани своїх жертв. — Прийдіте, єліка праведна, єліка прелюбезна. Перший Мороз хтів би добре сісти та не мож! Правда, Морозе? Другий Корпак чує, що й у нього щось не так. Третій Скрипух чує, що задок запух. Четвертий Матківський, і в того фелєр[3] таківський. П'ятий Ортинський дістав за свій розум дитинський. Шестий Федермесер, і в нього ist nicht besser[4]. А семий Алерганд дістав mit starker Hand[5].
По кількох неділях такої практики довів клясу до того, що діти, справді
