зміцнів і привик до методичної праці, почав давати йому книжки до читання зі своєї бібліотеки. Зачав, розуміється, від тої азбуки людськости та цивілізації, від Одіссеї, яку дав читати хлопцю в польськім перекладі. Борис перечитав безсмертну поему одним духом за кільки день і приніс Міхонському книжку назад з подякою.
— А що, прочитав?
— Прочитав.
— Ну, розкажи мені, що ти прочитав?
Борис був приготований на це питання. Він розповів Міхонському зміст поеми, дитячим звичаєм підносячи більше чудесні та фантастичні пригоди, а поминаючи побутові картини.
— Ну, добре, — мовив Міхонський. — Але знаєш ти що, це тільки одна половина Одіссеї, оте все, що ти мені тут розповів.
— Одна половина! — скрикнув здивований хлопець.
— Еге, одна половина.
— Значить, є ще й друга?
— Є й друга.
— А де? Можна просити пана професора?
— Тут вона. В тій самій книжці. Візьми її і прочитай ще раз, а тоді розкажеш мені й другу половину.
Борис був трохи розчарований, взяв книжку, але кілька день не мав охоти братися на ново до читання.
— А що, знаходиш другу половину Одіссеї? — запитав його Міхонський.
— Ні, не знаходжу.
