Район повстання під проводом К. Булавіна у 1707—1708 рр.
У 1223—1224 рр. територію краю захопили полчища монголо-татар, які обезлюдили його. Через Дике поле проходили шляхи, якими кримські татари вторгалися в межі Московської держави. Один з них — Кальміуський шлях (сакма), що сполучав Русь з Кримом, пролягав вздовж узбережжя Азовського моря, перетинав річки Кальміус і Сіверський Донець недалеко від впадіння в нього річки Борової[1].
У XVI—XVII століттях Московська держава для захисту своїх південних кордонів почала будувати сторожові фортеці і укріплені лінії. В цьому краю їх споруджували по берегах Сіверського Дінця, Айдару, Євсугу і Деркулу. З 1650 року на річці Сіверському Донці почали влаштовувати запорізькі охоронні пікети. Вони були, зокрема, в Суходолі та Макаровому Яру. По території краю (через теперішні населені пункти Чорнухине і Красний Кут) проходив секретний козацький шлях з Запорізької Січі на Дон. Тут же, в Чорнухиному, був склад продовольства і збройового припасу для проїжджих козаків. У другій половині XVII століття виникли нові військові городки — Сватове на річці Красній, Петрівка на річці Євсуг, Шульгинка, Білолуцьк і городок Білянський на річці Айдарі, а також багато інших населених пунктів, заснованих українськими і російськими селянами-втікачами, працею яких успішно освоювався край.
Загострення соціальних суперечностей у феодальний період посилювало класову боротьбу. Козаки і селяни краю допомогали Степану Разіну та його братові Фролу в 1670 році під час селянської війни. Активну участь взяли вони і в повстанні під проводом Кіндрата Булавіна. В ніч на 9 жовтня 1707 року в Шульгин-городку (за 15 км на південь від Старобільська) повсталі на чолі з К. Булавіним розгромили
- ↑ Сборник статистических сведений по Екатеринославской губернии. Вып. 3. Катеринослав, 1886, стор. 6.
