ськими військами і мусіла рахувати на те, що ми з години на годину можемо зударитися з ними коло Києва або в Києві, але про цей випадок вона зовсім наперед не подбала. Окрема місія під проводом ґен. Павленка, хоч заповіджена ще 26. VIII., не була ще на місці і це будить підозріння, що найвища команда сама не здавала собі ясно справи, що саме нам робити і залишила випадкові увесь дальший розвиток подій.
В ранніх годинах 31. серпня вирушила команда армейської ґрупи з Хвастова в напрямку Києва. Телєфонічне і телєґрафічне получення встановлено після якнайскоршої направи державних проводів здовж головної залізничої лінії зі стацією Пост Подільський (на перехрестю козятинської і коростенської лінії, 5 км. на захід від Києва). Виїзд з Хвастова був неможливий скорше, доки не прийшло повідомлення про остаточне заняття міста і про згідне з наказом обсадження мостів.
Згідно з диспозицією команди ґрупи святочне вмашерування виделєґованих частин від особового двірця мало відбутися в год. 9-тій передполуднем. Одначе потяг команди ґрупи спізнився значно через ріжні непереможні перешкоди в русі. Замісць, як передбачено, в 9 год. передполуднем, потяг прибув до Києва аж в 3-тій год. пополудні.
Підчас їзди, на стації Васильків одержано получення з фронтом. Мій шеф штабу говорив з Запоріжцями і III. Корпусом і дістав повідомлення, що все в порядку, що делєґації зібрані на двірці чекають вже від години. Це була 9 год. передполуднем.
Про події, що склалися в Києві до мого приїзду, цитую майже дослівно звідомлення старшини ґенерального штабу 2. бриґади сот. Фридриха Верніша:
