й другі. Приходили, як ми знаємо, більш усього з правобічної України особливо в тяжкі часи Руїни, приходили і з Гетьманщини, приходили і з инших місць Слободської України, бо Харьків вабив до себе населення, яко полкове і торговельне місто. Мав тут своїх служилих великоросійских людей і Московський центральний уряд, але їх було не багато, як порівняти з числом українського населення. Ось які числа ми маємо за XVII ст. У 1665 році було у Харькові українців 2282 чол. муж. пола (міщан 1290 і хліборобів 992), а великоросіян (дітей боярських і инших служилих людей) 133. У 1668 році українців було 1491 муж. пола, великоросіян (служилих і приказних людей) 75 чол. (мабуть тут показані одні казаки і служилі люди без дітей і родичів). У 1670 році у Харьківі збільшилося число великоросіян, бо залишилися великоросійскі служилі люди для оборони города од татар, і Українців було тоді 2101 чол. муж. пола, великоросіян 415 чол. муж. пола. У 1673 році українців було 1276 чол. муж. пола, великоросіян 118 чол.; се все були діти боярські городової служби, а полкових великоросійских служилих людей вже не було. У 1675 році число великоросійских служилих людей знов значно збільшилося (у 6 разів): теперь їх було 625 чол. У 1686 році великоросіян було 571 чол. на 1937 українців. Виходдить, що великоросійське населеннє у Харьківі було текучим. Україньці самі поселилися на вічне життя у Харькові, а великоросійських служилих людей туди часами посилав Московській уряд, не по їх воли і без їхнього божання, не для заселення міста, а для його охорони. Отже справжніми постійними поселенцями Харьківа були українці, котрі збудували собі будинки, охазяїнувалися, з'орали землі, занялися ремеслами, промислами й торговлею.
Що до соціального складу харьківського населення XVII ст., то воно поділялося тоді на а) козаків полкової служби, б) міщан і в) цехових ремесників. Висшою владою у Харькові була полковнича влада. На чолі великоросійского населення стояв воєвода, над міщанами була ще окрема влада війта, а над цеховими ремесниками стояли виборні цехмистри.
У XVIII ст., у другій четверті сього століття, Харьків був чисто українським містом. З перепису Хрущова 1732 року ми дізнаємося, що число українців тоді що до великоросіян збільшилося в порівнянню з XVII ст. Призвища Харьківців чисто українськи і як би їх знав М. В. Гоголь, йому не потрібно б було вигадувати призвищ своїх українців: ми бачимо й Квітку, й Горлицю й Незовибатька, й Богомаза, й Лупикобилу, й Лупикобиленка, й Сухоребрика, й Недерикута, й Кадигробенка, й Отченашка, й Кусьвовка, й Штанька, й Пацюка, й Вареника.
