Багалѣемъ. Х. 1894: тут житіє Сковороди, лист його до полк. Тевяшова з посвятою йому „Ізраїльского змія“ (стр. 251–255), двї вступних промови в курс „Христіанскаго добронравія“ стр. 175–182 і „Начальная дверь ко христіанскому добронравію“ стр. 183–192. Про козака пїїту Климовського — моя „Исторія г. Харькова“ — стр. 458–460 з указівками на розвідки проф. Перетца і В. І. Срезневського. Вірши Г. С. Сковороди — в мойому виданню його творів, стр. 259–301. Доповненнє його вірша „Всякому городу нравъ и права“ — в „Утренней Звѣздѣ“ і в мойому запису. 12-й розділ (Гр. Сав. Сковорода) написаний на підставі житія Сковороди М. І. Ковалинського, творів Сковороди і великої тепер про нього наукової літератури. Огляд видань творів Сковороди і розвідок про нього і його твори був зроблений мною у виданню творів Сковороди (стр. I–CXXXI), а потім вже й за новійши часи в розвідці — „Изданія сочиненій Г. С. Сковороды и состоящія въ связи съ нимъ изслѣдованія о немъ“. П. 1915, 58 стр.; тамже — критичний огляд нового більш повного видання творів Г. С. Сковороди г. Бончъ Бруевича („Собраніе сочиненій Г. С. Сковороды“, I, СПБ, 1912). Дивись також 13-ю главу моєї „Исторіи г. Харькова“, I, стр. 433–456, присвячену виключно Сковороді. Новий лист Г. С. Сковороди виданий мною у моєї брошюрі — „Костомаровскіе дни въ Воронежѣ“. З великою любовью до Г. С. Сковороди написана книжка д. Эрна „Русскіе мыслители. Г. С. Сковорода“. М. 1912, 342 стр.; критичні замітки про сю книжку див. у мене і у проф. М. Х. Сумцова в його новійшій розвідці про Эрна і Сковороду. 13-й розділ (Харьків, яко українське місто) — розвідка, написана на підстави джерел, власної розвідки про харьківське українське письменство у XIX ст. („Исторія г. Харькова“, т. 2-й, 22 гл. стр. 804–812) і виданої під моєю редакціей книжки „Историко-Филол. фак. Харьк. у-та“. Х. 1908, стр. 82–88, 95–104, 104–112, 119–124, 297–301, 307–311, 319–326, 334–341. Див. також ХХ-й том „Сборника Харьк. Историко-Филол. Общ.“; Д. И. Багалѣя. Памяти Д. П. Миллера (въ Вѣстн. Харьк. Ист.-Филол. Общ.) и В. А. Барвинскаго. Д. П. Миллер (там же). Про І. І. Срезневського — „Памяти Із. Ив. Срезневскаго. Кн. 1-я. СПБ., 1916; про М. І. Костомарова у Харькові — А. С. Грушевскій. Изъ харьковскихъ лѣтъ Н. И. Костомарова. СПБ., 1908; мої „Матеріалы для біографіи южнорусскихъ литературныхъ деятелей XIX в. К. 1903; О. Д. Багалій. Отношенія Н. И. Костомарова къ Харькову и Харьковскому университету (Рус. стар. 1914, XII). Незабором вийде книжка „Культурно-історичної бібліотеки“ видавництва „Союзъ“ — І. Я. Айзенштока „Українське видродженнє у Харькові в 20–40 роках XIX ст.“. В загальних працях по історії українського письменства про слобожанських письменників: у Н. И. Петрова. „Очерки исторіи украинской литературы XIX ст. К. 1884; поважний критичний огляд цієї книжки або краще самостайне ії доповненнє проф. Н. П. Дашкевича (въ отчетѣ о 29 присужденіи наградъ гр. Уварова, СПБ., 1888); новійша „Історія українського письменства“ — Єфремова. К. 1917.
