Цю сторінку схвалено
II.
Сіяли міріяди зір над нами,
По хмарах тихо білолицій плив,
Мужицький віз на груді торохтів
І сум стелився темними лугами.
Розмова йшла про душі з того світу,
Про привиди, про хороводи мар…
Ми линули думками аж до хмар,
Тужили до незнаного зеніту…
Така солодка втома в нас спливала…
На очі плив літній зрадливий чар,
Твій зір тужний знімався вище хмар
Ти вся мов осиковий лист дрожала…
