Цю сторінку схвалено
Із казок мойого друга.
I.
Заграли музики й легенько як ланя
Поплила Ти в вир круговий.
А я похилився, як квіточка рання
Під посвист вітрів боєвий.
Радій же, гуляй, моя пташко кохана,
Пий чар молодих юних днів!
І хай промине гейби хмара незвана
Мій жаль, моя туга, мій гнів.
Мій гнів на сей світ, на його марну душу,
Мій жаль за Твої юні дні
А туга моя… Ту гадюку я мушу
Носить сам у серці на дні…
