висловлені ясніще і щоб я міг подати їх і тим нашим братам, яких між нами в цю хвилину немає.
І. Ніяка людська громада здатна до життя і творчости, не може істнувати без власної внутрішньої моралі, без свого власного твердого поняття про добро і зло і без такого-ж твердого переконаня, що те, що вона хоче робити єсть добро і те, з чим вона бореться єсть зло. Тільки таке тверде переконаня в правоті своїх хотіннь, дає кожній громаді моральну силу, без якої ніяке творче діло неможливе.
Коли-б у нас такої внутрішньої моралі не було, ми стаєм одною з українських політичних партій, і тоді, як всяка українська політична партія, ми засуджені на смерть. А це тому, що сама суть всіх сучасних аморальних політичних партій полягає в боротьбі за істнуючу вже скрізь у розвинених націй владу і за опанованя так само скрізь реально істнуючим державним апаратом. Позаяк на Україні нема ані української влади, ані українського державного апарату, то всі українські політичні партії мусять раніще чи пізніще щезнути і перетворитись в політичні партії російські, або польські може тільки з українським провінціональним і опозиційним кольоритом.
Владу українську треба допіру сотворити. А творити владу можуть тільки люде моральні, то єсть люде, які глибоко всіми фібрами своєї душі вірять, що те, що вони творять єсть правда, єсть добро. Люде, які своє особисте життя звязують з перемогою тієї правди і того добра і люде, які ні на хвилину не сумніваються, що, во імя тієї правди і того добра, вони мають право накинути свою волю иншим людям, тоб-то власне сотворити владу. Коли-б ми, замість творити кожним своїм ділом і кожною мислю реальну українську владу, зайнялись придумуванням ловких політичних комбінацій, які мали-б врятувати неістнуючу Україну, то краще нам було-б цю абсолютно безнадійну працю припинити.
Чи маємо ми свою мораль? Чи маємо ми своє творче поняття про добро і зло? Чи маємо ми тверде переконаня, що те, що ми робимо єсть добро і те з чим ми боремось єсть зло? І чи мораль наша настільки сильна, що вона примушує нас віддавати всі, дословно всі свої сили для перемоги добра?
З погляду цих основних для нашого істнування питаннь, вразили мене на нашому засіданню 22 Падолиста кілька фактів. Ми говорили про питання Патріярхату. Питання це має бути остаточно вирішене Соборами і тому воно для нас зараз особливо гострого характеру не має. Але все-ж таки, коли виробився у нас певний погляд, то виробився він тому, що він органічно виростає
